Пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов…

Більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І, звісно, це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…

Це так важливо для дітей, щоб ми допомогли їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти в цій війні – на макрорівні як народ, і на макрорівні як сім’ї .
Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання й потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать…
І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді, і в цьому теж важливо бути чесними.
Це не означає втішати дітей «псевдооптимістичним» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передавати їм віру, що з Правдою ми обов’язково й неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!

Ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було – ми маємо Жити! І, звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії.
Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т. д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по-дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т. д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…

Це випробування може бути тривале, а відтак забирати чимало нашої енергії – а тому ми потребуємо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. Тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили, наприклад, заряджання телефону: коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «повербанк».
Тож подбаймо, щоб у режимі дня дітей обов’язково були сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історї, краса, сповнені світла люди і т. д.), і що нагадує їм у ці темні часи про те, що є Світло правди, любові, мужності – і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…